Мікроклімат в салоні автобуса: охолодження та обігрів

  Автоматично (без втручання водія) постійно працююча система охолодження чи підігріву примусово поданого ззовні свіжого і відфільтрованого від пилу повітря заданої температури в салон автобуса.

  Такий пристрій, як «компресор кондиціонера» є тільки однією із складових частин системи клімат-контролю автобуса.

  Не постійно увімкнена система, з регулярним вмиканням - вимиканням водієм компресора кондиціонера, працююча тільки на охолодження примусово поданого ззовні свіжого і відфільтрованого від пилу повітря в салон автобуса.

  У спеку водій, використовуючи бортовий комп’ютер автобуса, задає команду клімат-контролю утримувати в салоні автобуса температуру, наприклад, 24 С. Система клімат-контролю починає працювати в режимі «тільки на охолодження» і безупинно подавати через сопла блоків управління, які розміщуються над головами пасажирів, свіже охолоджене повітря в салон. Коли температура в салоні (контролюється спеціальними датчиками) опуститься до 24 С, система клімат-контролю починає автоматично подавати в салон менш, наскільки це потрібно, охолоджене повітря, щоб і надалі утримувати в салоні задану температуру 24 С.

  Під час поїздки, коли температура зовнішнього середовища опускається нижче заданих 24 С, а влітку бувають ночі з температурою навіть 10 С, система клімат-контролю, при зменшенні температури в салоні нижче заданих 24 С, автоматично починає працювати в режимі «на підігрів» і подає, через ті ж сопла блоків управління, в салон свіже, але вже підігріте повітря, щоб утримувати в салоні задані 24 С.

  Таким чином безупинна робота системи клімат-контролю дає можливість пасажирам впродовж всієї поїздки дихати свіжим повітрям комфортної температури.

  При цьому батареї, які розміщені з обох боків вздовж салону автобуса безпосередньо біля підлоги, і теж призначені для нагріву салону, щоб не створювати в салоні задуху, системою клімат-контролю в роботу не запускаються.

  У спеку водій вмикає кондиціонер і через сопла блоків управління, які розміщуються над головами пасажирів, в салон автобуса починає надходити охолоджене зовнішнє повітря. Через деякий час настає момент, коли салон уже достатньо охолоджений до комфортної для пасажирів температури і вже не потрібно було б далі охолоджувати салон до ще нижчої температури, але кондиціонер працює на охолодження і далі. Допоки його не вимкне водій.

  Вимикання водієм кондиціонера приводить до припинення подачі будь-якого, охолодженого чи ні, повітря в салон автобуса. Коли в літню спеку в салоні автобуса одночасно дихають 50 і більше осіб, через 15-20 хвилин, при постійному зростанні температури в салоні, відчувається гостра нестача кисню. Відповідно знову потрібно перманентно вмикати - вимикати кондиціонер.

  Якщо, при вже достатньо охолодженому салоні, водій не вимкне кондиціонер, то це призведе до переохолодження і простуди у пасажирів, особливо у дітей.

  В сучасних автобусах є функція постійної подачі ззовні свіжого повітря в салон автобуса без обов’язкового увімкнення чи то кондиціонера, чи то клімат – контролю. Однак задіяти її в спеку – значить безупинно подавати в салон через сопла блоків управління, які розміщуються над головами пасажирів, гаряче літнє повітря. Звичайно, вкрай неприємно, коли у спеку тобі в голову дме гарячим повітрям.

  Під час їзди в прохолодну літню ніч, коли температура зовні може знижуватись до 10 С, температура в салоні стрімко знижується, стає холодно, і водій вимушений вмикати «пічку». Це означає, що салон автобуса починають гріти батареї, які розміщені з обох боків вздовж салону автобуса безпосередньо біля підлоги.

  Температура в салоні піднімається, і, щоб упередити задуху в салоні, водій вимушений використати функцію примусової подачі свіжого зовнішнього повітря. З сопел прямо на голови пасажирів починає дути хоч і свіжим, але занадто холодним повітрям, адже за бортом температура всього 10 С! Для пасажирів це неприємно і може призвести до простуди.

  Відсутні

  Із вимкнення водієм кондиціонера припиняється і подача в салон автобуса будь-якого повітря з зовні. Якщо салон автобуса вщент заповнений, то уже через 15-20 хвилин, при постійному зростанні температури в салоні, пасажири починають відчувати нестачу кисню. Як наслідок: дихати стає важче, паморочиться голова, червоніє лице. Після поїздки в таких умовах пасажири ще добу можуть відчувати головний біль, змушені приймати ліки, гадки не маючи, що і чому коїться з їхнім самопочуттям.

  В холодну пору року водій, використовуючи бортовий комп’ютер автобуса, задає команду клімат-контролю утримувати в салоні автобуса температуру, наприклад, 25 С. Система клімат-контролю починає працювати в режимі «тільки на нагрівання». При цьому батареї, які розміщені з обох боків вздовж салону автобуса безпосередньо біля підлоги, нагріваться і обігрівають салон. Одночасно через сопла блоків управління, які розміщуються над головами пасажирів, в салон безупинно подається підігріте до температури 25 С свіже зовнішнє повітря.

  Коли температура в салоні підніметься до заданих 25 С, система клімат-контролю зменшує температуру нижніх батарей до такої, щоби разом із постійною подачею через верхні сопла підігрітого до температури 25 С свіжого зовнішнього повітря, утримувати в салоні задану температуру 25 С.

  Зрозуміло, постійним мікрокліматом в салоні автобуса пасажири лишаються задоволені, якою б тривалою не була подорож.

  Таким чином безупинна робота системи клімат-контролю дає можливість пасажирам впродовж всієї поїздки їхати в теплі, дихаючи свіжим повітрям комфортної температури.

  В холодну пору року водій вмикає пічку. При цьому батареї, які розміщені з обох боків вздовж салону автобуса безпосередньо біля підлоги, нагріваються і обігрівають салон.

  Коли в салоні стає занадто жарко, водій вимушений вимкнути пічку. Через деякий час, коли температура в салоні знизиться до такої, що стає прохолодно, водій знову вмикає пічку.

  Як правило, в холодну пору року примусова подача зовнішнього холодного повітря в салон через верхні сопла здійснюється водіями вкрай рідко, оскільки нестача кисню в салоні автобуса взимку не так сильно відчувається пасажирами, як в спеку.

  Відсутні

  Коливання температури в салоні від «жари», коли чоло людини пітніє, до прохолоди може призвести до появи нежиті і навіть бронхіту, якщо поїздка є довготривалою.